Вибір професії хірурга - це велика відповідальність

Плюси професії

Саме слово «хірург» має грецьке коріння і дослівно перекладається як «робота рук».
Професійно важливі риси для спеціаліста
• емоційно-вольова стійкість;
• уважність;
• акуратність;
• висока відповідальність;
• спостережливість;
• комунікативні здібності;
• великий об'єм довготривалої пам'яті;
• аналітичний склад розуму.
Медичні протипокази:
• значні дефекти зору і слуху;
• психічні та нервові захворювання;
• інфекційні захворювання. 

Мінуси професії

Зарплати хірургів на Україні, як правило, невеликі: більшість фахівців працюють у державних лікарнях на бюджетних ставках. Крім того, у роботі хірурга нерідкі позапланові виходи на роботу і в суботу, і в неділю. Величезна відповідальність за людське життя, до того ж це фізично важка праця. Операція триває кілька годин, потрібно не лише стояти, але ще і справу робити, і робити добре. Нічні чергування - це теж непросто. Дуже нервова робота.

Місце роботи

Приватні і державні клініки.

Професія хірурга-це покликання. Труднощі роботи хірургом.

Відомий російський письменник А. П. Чехів освоїв професію повітового лікаря, і після того, як деякий час пропрацював з цієї професії, виклав свою думку щодо цієї роботі у своєму творі: «Професія лікаря — це подвиг. Вона вимагає чистоти душі та помислів. Щоб стати хорошим лікарем, треба бути морально чистим, ясним розумово і охайним фізично».

Слова великого письменника особливо актуальні сьогодні, коли величезна кількість випускників шкіл обирають професію лікаря, вступають в медичний ВУЗ і після закінчення його повністю розчаровується в обраній професії. Справа в тому, що багато людей обирають професію лікаря, наївно вважаючи, що вона не потребує великих фізичних зусиль та розумових здібностей. Вони сподіваються, що працюючи по цій професії, рано чи пізно спрацює принцип: «я тобі — ти мені» і в кишеню медичний одяг вдячні пацієнти покладуть стільки грошей, що на них можна буде придбати житло, дорогий автомобіль та інші товари, які неможливо купити на скромну зарплату лікаря.

Особливої популярністю серед студентів медичних Вузів користується професія хірурга, на їхню думку, саме ця героїчна і важка професія допоможе їм самоствердитися в житті і дасть можливість отримувати матеріальні блага від своїх пацієнтів. Між тим, професія хірурга — це покликання, а не спеціальність. Людина, що вирішила присвятити себе хірургії, зі студентської лави повинен любити лікувати людей, бути відданим своїй спеціальності і мати залізний характер.

Хірург несе більшу моральну відповідальність за долю хворого, він має набагато більше неприємностей, ніж лікарі інших спеціальностей. Робочий час хірурга не нормовано, він змушений належати своєї професії і вдень, і вночі, і навіть у вихідні дні. Зарплати хірургів навіть у Москві невеликі, більшість фахівців працюють в державних лікарнях на бюджетних ставках і отримують зарплату нижче робітника, який працює за верстатом.

А виконання багатогодинних складних операцій, стоячи на ногах, в умовах спеки і духоти, душевної і фізичної напруги, постійного дефіциту обладнання, витратних матеріалів і ліків дозволяє віднести роботу хірурга до одного з найважчих спеціальностей, серед всіх існуючих у світі професій. Праця хірурга нічим не відрізняється від роботи простого працівника гарячого цеху, а зарплата у нього найчастіше на порядок нижче, ніж у робітників високої кваліфікації. На відміну від робітників, хірургу доводиться постійно контактувати з гноєм, сечею, калом і іншими дурнопахнущими виділеннями людського організму.

Залізні нерви, цитата, спокій, терпіння, рішучість і вміння контролювати ситуацію навіть в самих складних ситуаціях — ось неповний список рис характеру, якими повинен володіти хірург. На нервову систему оперує хірурга падають величезні навантаження. Адже їх пацієнтами в основному є континент громадян, які постраждали в п’яних бійках і після прийому наркотиків. Спілкування з подібними хворими представляє велику загрозу здоров’ю самого хірурга. Як відомо, саме серед цієї не кращої частини людства багато хворих Снідом, гепатитом, туберкульозом та іншими заразними захворюваннями. Хороший хірург може вийти тільки з сміливого і рішучого людини, який не боїться йти на складні і важкі операції з високим ступенем ризику.

Якщо операція не завершується успішно, відповідальність за невдачу повністю лягає на плечі хірурга. Про цю відповідальності йому постійно нагадують начальство й патологоанатоми. Судово-медичні розгляду і звинувачення у несумлінному виконанні лікарських зобов’язань частіше всього вчиняються над лікарями хірургічної спеціальності. Невипадково професію хірурга вважають чоловічий. Невпевнені в собі і психологічно нестійкі представники цієї професії дуже важко переносять професійні невдачі.

Крім міцних нервів хірург повинен володіти хорошими знаннями. Природно, це анатомія, фізіологія, основи законодавства охорони здоров’я, принципи знеболювання, рентгенологія і фармакологія. Хірург повинен вміло користуватися медичним інструментарієм та апаратурою, постійно вдосконалювати свої професійні знання.

Кар’єра у хірургії не залежить від ступеня майстерності хірурга. Найчастіше хірург має високий авторитет, але працює рядовим хірургом або завідуючим відділенням до пенсії. В той час інші хірурги, які володіють невеликим досвідом роботи, досягають успіхів у науково-дослідній роботі та одержують вчений ступінь, успішно викладають у медичних ВУЗах, стаючи доцентами і професорами. Одиницям вдається зайняти посаду головного лікаря, начальника управління охорони здоров’я чи міністра.

На операції втратив свідомість — Коли я тільки починав асистувати на операціях, то дуже хвилювався, один раз навіть свідомість втратив, – розповідає лікар-онкохірург Тернопільського обласного комунального клінічного онкологічного диспансеру Денис Коваленко. – Як відчуваєш усю відповідальність, яка покладена на тебе, не уникнути лоскотання нервів. В Тернопільському онкологічному диспансері атмосфера дещо гнітюча. У палатах переважно літні люди, на коридорі хворі, у яких пухлини можна побачити на руках чи шиї, інколи навіть на обличчі. На лікарняних ліжках – люди з блідими обличчями і сумними очима. Доля декого з хворих вирішується саме тут. – До цієї роботи, напевно, як і до кожної, звикаєш, – каже Денис Коваленко. – Спочатку було тут трішки не по собі, але з часом приходить досвід, виробляється інше сприйняття. Причина важких форм захворювань, в більшості випадків те, що хворі звертаються запізно. — Які якості повинні бути у характері хірурга, кому рекомендується обрати цей фах? — Не можу комусь рекомендувати або не рекомендувати. Якщо людина вже обрала медичний вуз і вчиться в ньому, то потроху починає визначатись із майбутньою спеціальністю. Тим паче, на старших курсах вже розпочинається практика на клінічних кафедрах і студенти бачать, що робитимуть у майбутньому. Саме тоді молоді люди найчастіше визначаються, яка галузь медицини для них підходить. Ті, хто боїться вигляду крові, найчастіше у медичний вуз не поступають взагалі. Проте буває, що дехто нормально сприймає поранення і вигляд крові, але не переносить таких елементарних речей, як похід до стоматолога. Наприклад, я дуже не люблю, коли мені беруть кров з вени. — Часто трапляються цікаві випадки із твоїми пацієнтами під час лікування у диспансері? — В моїй практиці якихось кумедних випадків з хворими не траплялось, з операційного столу не втікали та й, зрештою, тут таке місце, що не особливо посмієшся. Є дуже різні люди і різні характери - до кожного треба знайти свій підхід.   Інколи потрібно сидіти з хворими у вихідні   — Скільки часу забирає робота? — Робота займає стільки часу, скільки треба. І я, і будь-хто з лікарів, будемо біля ліжка хворого стільки часу, скільки є необхідність. Незалежно від того, коли закінчується робочий день, бувають випадки, коли потрібно побути і до вечора або ж прийти у вихідний день. Також в у вільний час потрібно займатись самоосвітою, тому нема чіткої межі між роботою і позаробочим часом. — Часто відмовляються від хірургічного втручання? — Буває, що люди приходять після того, як наслухались «страшилок», бояться розпочинати будь-яке лікування, в тому числі й оперативне. Але насправді випадки лікарської некомпетенції бувають вкрай рідко. Від цього нікуди не дінешся, тому що в цій справі, як і в кожній, не помиляється тільки той, хто нічого не робить, але це не привід відмовлятися від хірургічної допомоги. Коли операція вкрай необхідна, залишається лише одне – говорити з людиною. Навести всі аргументи і психологічно підготувати. Тому кожен лікар повинен бути ще й частково психологом. Ніхто не переконує хворого зробити операцію просто так, заради «спортивного інтересу». Будь-яка операція робиться з певною метою. — Скільки часу необхідно вчитись, щоб стати хірургом? — Вчитись потрібно все життя. Після закінчення медичного вузу, інтернатури, лікарі проходять курси спеціалізації, періодично курси підвищення кваліфікації. Регулярно проводяться наукові конференції. Та й багато чого нового можна найти в Мережі або спеціальній літературі.   Кожен померлий – шрам на душі лікаря   — Дуже часто між лікарями і пацієнтами виникає навіть закоханість, чи бували якісь особисті стосунки з пацієнтами? — Я думаю, що такого допускати не потрібно, адже існує поняття лікарської етики. Хоча в житті бувають різні випадки. Безперечно, стосунки між лікарем і пацієнтом мають бути щирі, але повинна бути якась межа. Для кожного лікаря дуже важко, коли помирає його пацієнт, особливо, коли це молода людина. Кожен такий померлий – це шрам на душі лікаря. Тому не потрібно якось особливо звикати до хворих, до людей треба відноситись по-людськи, і не більше. Як не крути, а в онкології смертність доволі висока. — На скільки їхнє одужання залежить від хірурга? — Великою проблемою у нашій роботі є те, що люди запізно звертаються. Інколи приходять пацієнти на останніх стадіях розвитку хвороби і врятувати їх тоді дуже і дуже важко. Люди звикли звертатись до лікаря тільки тоді, коли біль вже неможливо терпіти. Така помилка часто стає фатальною, і лікар в таких випадках може лише максимально полегшити страждання хворого, спростити останні дні. — Чи заважає статус лікаря робити якісь незвичні речі? — Залежить від того, що вважати незвичним. Я особисто своє дозвілля організовую по-різному. Люблю спорт — скейтборд, велосипеди, цікавлюсь музикою, граю у рок-гурті «Холодне Сонце» на гітарі. Це абсолютно не заважає мені, як лікарю, і жодним чином не впливає на роботу. Лікарі, зрештою, такі ж люди, як і всі, тому нас не треба боятись чи ставитись якось особливо. — Яка зарплата сьогодні у тернопільських хірургів? Від чого вона залежить? — Зарплата у хірургів і в лікарів загалом не відрізняється від середньої зарплатні у державних установах. Звісно, розмір окладу частково залежить від кваліфікації, наукового ступеня, тощо. Щодо різниці між зарплатнею тернопільських хірургів та людей відповідної професії в інших містах, то сказати точно не можу, оскільки цим зовсім не цікавився. Так само й не дізнавався, яка зарплата у хірургів, які працюють у приватних клініках.